У Страсну п’ятницю — день тиші, внутрішнього зосередження і присутності — ця зустріч стала особливим досвідом спільного слухання і проживання. Протягом двох годин без антракту глядачі входили у простір живої пісні, де межа між сценою і залою поступово зникала.
Українська народна пісня звучала не як відтворення, а як жива дія — тут і тепер. Вона розгорталася як пам’ять, як дотик до глибинного, як рух між болем і радістю, життям і смертю.
Цей показ був особливим ще й новими художніми рішеннями: вперше у виставі з’явилася візуальна проекція, створена спеціально для цього показу Артур Білоус та художницею Христина Сілівон.
Відгуки глядачів після вистави стали продовженням самої події — щирі, глибокі, часто дуже особисті.
«Ти спостерігаєш, як поступово музика проникає в тебе… і раптом починаєш повторювати слова, наче молитву. І наче летиш… Дві години без перерви, без тривог…»
Ми вдячні кожному, хто був з нами цього вечора.
Це була зустріч, яка ще довго звучатиме.
Ви маєте можливість прослухати інтерв'ю Наталії Половинки на Радіо Культура про виставу, пісню та життя!
Переходьте за посиланням
