Ця коляда - пам’ять і присутність.
Вона звучала для Остапа Лозинського - художника, іконописця, дослідника сакрального мистецтва, людини, для якої Різдво і традиція були живою частиною щоденного життя.
Коляда стала не лише співом, а спільною молитвою й вдячністю - за світло, яке Остап залишив у своїх роботах, словах і зустрічах. У цих голосах - любов, тиша і гідність, з якими він умів дивитися на світ.
Нехай коляда звучить - як пам’ять і як надія.